Франческо Арменті “Пишу тобі… Відкриті листи до постатей Святого Письма”. Сторінки цієї книжки наповнюють біблійні постаті: Єлисавета, Іван Хреститель, Марія, Йосиф, апостол Петро…, але також і Понтій Пилат, Ірод, добрий розбійник…
Листи до цих біблійних персонажів, що супроводжували Ісуса Христа в Його земному житті – від народження у Вифлеємському вертепі до Його смерти на Голгофі й Воскресіння – допоможуть читачеві наново пережити найбільш значущі події Євангелія і зазирнути всередину себе, щоби ще більше відкрити серце на прийняття Доброї Новини.
Дорогий Йосифе,
мушу тобі зізнатися, що кожного разу під час читання чи слухання Євангелія жодного разу я не приділив уваги тобі. Ні твоє ім’я, ні те, що ти зробив для Ісуса, ні твої стосунки з Ним – ніколи мене не цікавили. Це було не навмисно, а лише тому, що я завжди вважав тебе другорядним персонажем. Про тебе я знав лише те, що ти подбав про гріб для поховання Ісуса. За цією моєю поверховістю приховуються неуважність і зарозумілість, із якими ми слухаємо і сприймаємо Боже Слово.
Нещодавно, однак, мене зацікавила твоя історія і те, що про тебе написали євангелисти. Для свого часу ти був не незнайомцем, а навпаки, досить відомою людиною на виду, яка мала владу, гроші і стала членом Синедріону. Людина при владі, але справедлива і чесна.
Як сталося, що людина твого рангу цікавилася Ісусом, Його похованням? Можливо, у твій час для поховання потрібно було звертатися до чинної влади, можливо теж за щедру винагороду?
Дорогий Йосифе, євангелист Іван каже, що ти був «ученик Ісуса, але таємний – з остраху перед юдеями». Це трохи подібно до іншого знатного чоловіка – Никодима, який надавав перевагу нічним візитам до Вчителя, коли ніхто не міг його бачити. Якщо про Никодима більше нічого не відомо, то про тебе відомо, що ти з «таємного учня», боязливого, нерішучого, став хоробрим і мужнім захисником Ісуса.
Ти здійснив перехід від страху до хоробрости свідчення. Це нам дає зрозуміти євангелист Лука, коли стверджує, говорячи про судилище в Синедріоні, авторитетним учасником якого ти був, що ти не приєднався ні до прийнятого іншими рішення, ні до їхніх дій.
Я собі уявляю тебе як єдиний голос на захист Ісуса посеред численних, які Його обвинувачували за сміливість назвати себе Месією, Сином Божим. Ти кинув усі сили на Його захист, ти застосував усю свою стримувану протягом довгого часу сміливість… Ти мав відвагу залишитися самим собою, чути голос сумління, не пристосовуючись до хору сильних світу цього. Але за яку ціну? Інші не поскупилися на звинувачення в зраді й відсутності патріотизму.
Твій похід до Пилата з проханням віддати тіло Ісуса, твоя готовність пожертвувати для Ісуса свій родинний гробівець і віддання всіх почестей тілу свого Вчителя виражають всю любов до Нього і мужність свідчення.
Так, мужність походить від любови, з глибоких, справжніх і стійких переконань. Сміливість, яка походить від людей, є відмінною від відваги і сили свідчення, які приходять до нас від віри, від Ісуса Христа.
Дорогий Йосифе, заради утримання влади, уподобань, впливових друзів, престижу і досягнутого соціяльного становища ми сьогодні часто відрікаємося від принципів, переконань, погоджуємося самі з собою на компроміси, котрі шкодять гідності інших людей.
Дуже часто, коли ми називаємо себе християнами, але надаємо перевагу пошуку вигоди для збереження свого становища в суспільстві. Надто часто наші інтереси роблять нас легкодухими стосовно Ісуса, бо замість прямування за Ним вирушаємо, натомість, за власними вигодами.
Сьогодні всі ми маємо потребу бути сміливими, свідчити про істотність життя, автентичність людських стосунків, простоту існування, радикальність нашої віри, прямування за Євангелієм, за Ісусом, єдиним Спасителем світу.
Допоможи нам зрозуміти: дружба з Ісусом не допускає переховування через страх, але означає здатність віднаходити в собі сміливість, відвойовувати для себе насилу простір посеред коливань, тривог і побоювань.
Дякую тобі, Йосифе, бо ти подбав про зайняту тілом Ісуса могилу, ніби кажучи нам: для насолоджування світлом порожньої могили потрібно перейти через темряву могили, зайнятої тілом Ісуса.
Необхідно обтерти піт розіп’ятого Ісуса, дозволити оглушити себе Його болісним криком, який лунає з Голгофи для осліплення світлом славного воскресіння.
